МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Нормативне забезпечення, ліцензування і сертифікація в галузі Львів-2012 Основи інформаційної безпеки Інформація до кінця XX с. перетворилася на самостійний рушійний чинник еволюції людства. Ця обставина вивела інформацію в ранг одного з найбільш ефективних засобів задоволення cуперечливих інтересів людей, що, в свою чергу, пов’язано з виникненням і розвитком всіх можливих інформаційних загроз їх правам і свободам. В даний час достатньо обґрунтованою і загальноприйнятою є теза про те, що роль інформаційної безпеки в системі національної безпеки не тільки істотно зростає, але і виходить на перший план. У стратегічних інтересах безпеки держави і суспільства необхідне створення розвиненої інформаційної сфери, а також вирішення питань її захисту. Через інформаційну сферу здійснюється загроза безпеці України в найрізноманітніших сферах її діяльності. Тому необхідно забезпечити подальший розвиток інформаційної безпеки як в аспекті законодавства, так і розвитку суспільних інститутів. Інтенсивний розвиток нових інформаційних технологій дав небачені раніше можливості щодо вдосконалення і підвищення ефективності процесів управління. Бурхливе впровадження і розвиток сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій у всіх найважливіших для людської спільноти інфраструктури значно підвищило уразливість інформації, циркулюючої в державних і комерційних інформаційно-телекомунікаційних системах. Протиборство конкуруючих держав за контроль над світовими інформаційними ресурсами стало в даний час принципово новою областю застосування силової дії – так званої “м’якої” сили. Якщо до теперішнього часу світова спільнота сформувала баланс сил і механізми його підтримки і правового регулювання в області ядерних і звичайних озброєнь, то питання про паритет в області інформаційного протиборства залишається поки що відкритим. Теоретичні і практичні дослідження в області інформаційного протиборства, основані на досягненнях швидко прогресуючих телекомунікаційних і комп’ютерних технологій, показують, що даний вид боротьби може стати якщо не основним, то вирішальним в столітті, що наступило. Єдиний інформаційний простір світової спільноти вимагає уніфікації інформаційних і телекомунікаційних технологій всіх країн, суб’єктів інформаційного співтовариства. Це дає можливість могутнім індустріальним державам укріпляти свої політичні, економічні і військові переваги за рахунок лідерства в інформатизації і, в принципі, здійснювати глобальний інформаційний контроль над світовим співтовариством, і фактично нав’язувати свої соціокультурні стандарти. У мирний час і в період воєнних конфліктів застосовуються засоби радіоелектронної боротьби: радіопротидія і радіо-перехоплення, що істотно впливають на ефективність розвідки, зв’язок і управління на полі бою, а також засоби постановки і подавлення перешкод, що впливають на ефективність дії традиційної і новітньої високоточної зброї, що використовує різні види випромінювання. У цьому відношенні характерним прикладом є передові системи ціленаведення ракет на об’єкти ураження. Вони інтегрують в себе три компоненти: геоінформаційні системи, що передають на пункти управління детальні електронні карти місцевості, отримані за допомогою космічних апаратів і інших видів розвідки; електронні “буї”, що визначають об’єкт атаки; системи наведення ракет на ціль. Тільки узгоджений механізм їх інформаційної взаємодії приводить до ураження цілі. Та варто лише одну з складових системи вивести з ладу хоча б на короткий термін, кінцевий ефект її дії не приведе до бажаного результату. Державна політика забезпечення інформаційної безпеки визначена в законі України “Про основи державної політики в сфері науки і науково-технічної діяльності” (13.12.1991 р). В ст. 19 даного закону констатується, що з метою створення науково-технічної інформації держава забезпечує можливість поширення і підвищення якісного рівня інформаційної продукції. Загальни...